Поделиться:

"Якби ти знав.."

Зараз актуально читати. А я люблю читати. Остання книга, яка мене дійсно "зачепила" називалась "Якби ти знав.." Ельчена Сафарлі. Він сучасник. Чомусь сучасників я люблю більше за класиків. Адже вони висвітлюють те, що нас оточує. Ніби банально, але як відомо: чим простіше - тим геніальніше.
Це роман про невиліковно хвору дівчину. Її ім'я Север. Проте, це скоріше лагідна дитяча калька. Насправді, в паспорті записане звичайне слов'янське ім'я (вона з Росії). Автор залишив його невідомим. Натомість ми знаємо, що вона руда. З милим, хаотично висипаним ластовинням. Її діагноз - рак. Лікарі відвели їй зовсім мало часу, наполягаючи на хіміотерапії та постійному лікувані. Север вчиняє по-свому: їде геть з країни. Ближче до моря. Їде туди, де їй нічого не буде нагадувати про Нього; де вона зможе заспокоїтись, знайти гармонію в собі; врешті-решт, де зможе померти. Саме так, в Овальному місті вона шукає смерті. На початках ця книга досить депресивна. Складається враження, що героїня вже мертва. Можливо так і є. Але саме в такому стані вона знаходить друзів. Здебільшого, це також одинокі жінки, які пізнали тенета туги, самотності та розчарування. Вони мудрі. Доля завжди вчасно зводить нас з тими людьми, яких ми потребуємо. Так сталося і з Север.
Дивовижно, як Ельчин Сафарлі тонко передає настрої цієї рудоволосої дівчини.
В середині книги настає переломний момент: вона на волосині від смерті. Героїня опускає руки і хоче лише спокою.. Її рятує молодий чоловік. Ревес. Він письменник. Також безнадійно хворий самотністю. Так сталося, що ці двоє молодих людей покохали один одного. Їхні почуття настільки світлі, добрі, теплі, місцями наївні і водночас дорослі. За ними приємно спостерігати. Для Север важливе лише одне: "Лиш би ти був поряд..". Вона називає його Погодою. Тому, що впевнена, що його настрій є повним відображенням того, що коїться в неї в душі. Її Погода. Вони роблять щасливими одне одного всього за 3 місяці. Пара переїхала в маленький будиночок Жовтого міста. Там ростуть персики. Ревес називає її "персональною рудою музою в банданці" (вона змушена була поголити голову, адже волосся потускніло і почало випадати). Вони різні. В кожного з них своє минуле, свої історії розчарування. Для Север це ковток повітря. Вона дуже боїться його втратити, "пригрілась в обіймах". Та він просто її кохає. По дорослому: без драм, сварок чи брехні. Вона воскресає.. Радіє кожному прожитому дню і просто вдячна долі за Погоду.
Одного дня вона мусить повернутися на декілька тижнів в Овальне місто, аби розібратись з певними матеріальними справами. Ревес залишається в будиночку Жовтого міста. Дописувати книгу. Север сумує. Дзвонить кожен день, проте зв'язок щораз - тим гірше. Що дивно(!), лише з цим абонентом. Вона дзвонить мобільному оператору, щоб з'ясувати причину цієї чудасії. "Номер абонента, який ви назвали.. недійсний вже 10 місяців,вибачте." Приголомшливо. Мало-помалу зв'язок зовсім переривається. Зникають фотографії з ноутбука. Забувається запах його шкіри..
Ревес - це вигадка. Вигадка, яку вона покохала, яка дала їй поштовх до кращого життя, яка змусила знову повірити в свої сили. Яка її вилікувала. "Я щаслива. А ви?", - останнє речення роману.
Коротко, дуже коротко, передавши зміст, хочу сказати, що ця книга, хоч і схожа на сопливий жіночий роман, проте вона гідна вашої уваги. Все ж її писав чоловік. Повчально те, що Е. Сафарлі вчить нас жити далі. Жити в своє задоволення, жити для себе, жити з коханням в серці не дивлячись ні на що. "Балувати себе смачним, будувати сім'ю чи не будувати, робити кар'єру чи не робити, їздити в інші країни, читати хороші книги, ходити босоніж по весняній траві, збирати польові квіти, булькати лимонадом через трубочку,і часом повертатися задом до стериотипів суспільства".

Лемур_Учений

Вы не можете оставлять комментарии
Очень хорошая книга!!!! Мне вообще нравится этот писатель...рекомендую еще почитать его книги "мне тебя обещали" и "туда без обратно"
"Мне тебя обещали" уже читаю и до второй доберусь)) Спасибо))
Во второй книге мне нравится как он описывает Стамбул и Босфор....у меня даже появилась мечта...посидеть на берегу Босфора с книгой и кофе.....